Екологія на шляху розвитку: від біологічної науки до філософії виживання

На грецькій oikos – дім, місце проживання i logos – слово, наука. Дослівно “екологія” мала б означати науку про дім, домівку, а також про умови та принципи життя.Екологія – порівняно молода наука. На початку вона формувалась як біологічна наука, і то лиш з середини ХІХ ст., коли остаточно стало зрозумілим, що біоорганізми неможливо вивчати, не беручи до уваги їх життєве середовище, з яким вони цілісно пов’язані, творячи певну екологічну систему.

Всі сьогодні знають про економічну та екологічну кризу. Ми шукаємо причини і шляхи подолання цих криз, але, на жаль, поки що не знаходимо. Мало хто заперечує, що основна причина нинішньої екологічної кризи, деградації довкілля – це виробнича діяльність людини або, в ширшому контексті, економіка, яка функціонує всупереч екологічним імперативам. І це очевидно. Але мало хто також замислюється над глибинною сутністю причин антиекологічної діяльності людини.

У чому причина причин антиекологічної діяльності людини? На жаль, пошук причини причин виникнення цієї фундаментальної проблеми сучасності залишається поза належною увагою як науки, так і релігії. Це дуже малодосліджена тема. Тому саме у цій сфері необхідна співпраця як світської науки, так і богослов’я.

На питання про причини причин попередньо можна було б відповісти приблизно так: причиною погіршення якості довкілля є безмежні потреби людини, з одного боку, і обмежені природні ресурси та обмежена місткість природного життєвого довкілля, з іншого. Але, вочевидь, задовго до кризи екологічної та економічної виникла криза духовна, відбулася катастрофа у духовному світі, в системі духовних цінностей. Отже, щоб подолати екологічну кризу необхідно працювати над тим, як подолати кризу духовних цінностей. Ось над чим потрібно працювати сьогодні і Церкві, і науці, і освіті.

Сучасність демонструє гостроту і складність екологічних проблем, які вимагають негайного вирішення, адже будь-яке зволікання означає подальше загострення екологічної кризи з фатальними наслідками для навколишнього середовища, здоров’я людей та їхнього матеріального добробуту.

Оскільки екологічні проблеми глобального характеру, то зусилля спрямовані на їх вирішення, також мусять мати комплексний та глобальний характер, і, відповідно, провідною етично-політичною ідеєю ХХ ст. має стати концепція сталого розвитку. Будівля сталого розвитку – це складно збалансована конструкція, що тримається на кількох колонах: крім традиційних економічної, соціальної та екологічної складових, важливу роль відіграє також віра, духовність та християнські цінності.

Сучасні дослідження в екології вказують, що попри багатогранні чинники об’єктивної природи, прогрес кризи довкілля спричинений насамперед кризою людського духу, серед широкого спектру: деградація людської особистості в різних її виявах, етичний релятивізм, суспільний егоїзм, аморальність, легковажність, бездумність, жадоба до швидкої наживи та насолоди. Одночасно доводиться визнати, що значення християнської віри та моралі для збереження навколишнього середовища залишається в Україні поза увагою дослідників у сфері богословських та екологічних наук.

Одне з основних завдань Вчительського уряду Церкви – тлумачення морального Одкровення про суспільний порядок у світі на мову, спосіб думання та ситуацію певного часу і проголошення цього вчення з відповідним ступенем зобов’язання. Соціальна доктрина Католицької Церкви (далі СДКЦ), яка включає сукупність орієнтирів для формування суспільного порядку, згідно з основними правдами віри, стоїть на службі виконання місії Церкви, тобто спасіння людини, що живе в конкретному часі та середовищі і стикається з конкретними суспільними проблемами, які суттєво впливають на її життя.

Згідно з ІІ Ватиканським собором Церква покликана «завжди розпізнавати знаки часу й пояснювати їх у світлі Євангелія». Одним із найбільш вражаючих знаків нашого часу – екологічна криза виражена в антропогенному виснаженні, забрудненні та руйнуванні довкілля у глобальних масштабах з катастрофічними наслідками для всього людства.

Хоча сьогодні ще не з’явилась довгоочікувана в середовищі богословів-моралістів екологічна енцикліка, все ж більшість соціальних документів римських архиєреїв та єрархії Католицької Церкви на локальному рівні останніх десятиліть заторкують окремі соціально-екологічні питання та пропонують свій погляд на причини їх виникнення та шляхи подолання.

У цій статті проаналізуємо основні документи СДКЦ на екологічну тематику з метою дослідити проблему відповідального ставлення до природного середовища як автентичного християнського покликання та важливого інструмента покращення екологічного становища планети.

Спонукала мене написати ці рядки ситуація, яка склалася в останні роки після Помаранчевої революції. Сама ідея Помаранчевої революції ґрунтувалася на боротьбі за правду і проти беззаконня старої влади. Народ піднявся, бо вже не міг терпіти фальсифікацій, обману, диктатури. Шукав свободи та правди і знайшов їх у перемозі свого кандидата Віктора Ющенка. Однак, що ж трапилося згодом?

Утвердивши в суспільстві політичні свободи, плюралізм, ліберальні засади економіки, нова влада поступово почала скочуватись до ще гірших зразків державного управління, для якого характерні: протистояння лідерів демократичного табору, використання високих державних посад в особистих цілях, корупція, підкуп, шантаж, ультиматуми, невиконання взятих на себе домовленостей. До того ж ця тенденція зростає і беззаконня все більше завойовує свої позиції в Україні. Цьому сприяють хаос і непорозуміння в сфері державного управління, недотримання закону стає все більше і більше популярним серед вищих посадових осіб. Люди, особливо посадовці, народні депутати втрачають страх перед законом, я вже не говорю про страх Божий, який повинен перебувати з кожним християнином.