Коли слово міцніше за сталь Друк

b_300_0_16777215_0___images_stories_zzytta_koly_slovo_mitsnishe.pngІ спізнаєте правду, і правда визволить вас

Євангеліє від Йоана 8, 32

Війна триває. Напевно, немає такого українця, який би не слідкував за щоденними повідомленнями від Генштабу про нові втрати ворога і досягнення українських воїнів на східному, північному чи південному фронтах. А поряд з тим і решта цивілізованого світу, та й не цивілізованого, хоче того, чи ні, а все-таки не може абстрагуватися від інформаційного поля бою, пов’язаного із злочинною російською агресією в Україні. Бої тривають на всіх фронтах. І один з найзапекліших є фронт інформаційний, де найсильнішою зброєю є слово, вимовлене або замовчане. Перемога у цій кровожерній війні, розв’язаній росією, залежатиме зокрема і від здобутків на інформаційному полі бою, в якому з одного боку воюють орди фейків, брехні і пропаганди, а з іншого – паростки правди.

Для того, щоб війна і перемога в ній була не лише справедлива, а й праведна, її ведення має базуватись на правді і за правду. А найвища і непомильна правда походить від Того, хто своєю жертвою здобув найвищу перемогу: «Я є дорога, правда і життя» (Йо. 14, 6). І Слово цієї правди є всемогутнє, непохитне, є основою світобудови, і ніщо Його не зможе подолати: «Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. У ньому було життя, і життя було – світло людей» (Йо. 1, 3-4). А противиться і протистоїть Йому батько брехні, який хоче затьмарити Слово правди і звести на манівці тих, що шукають правду Царства Божого (Мт. 6, 33). Він добре знає, що «Блаженні голодні і спрагнені правди, бо вони наситяться» (Мт. 5, 6). І саме тому брехня його є настільки витончена, що його слабодухі адепти легко і невимушено їй вірять, нею живуть, і її розповсюджують: «Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі» (Йо. 8, 44). І тому не викликає труднощів розпізнати, хто яким духом чинить, коли говорить правду чи брехню. Натомість, правду сьогодні не хочуть почути (не лише слухати) інколи навіть ті, хто покликаний першочергово її захищати, і, на жаль, навіть ООН тут не виняток: «Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите» (Йо. 8, 45).

Від віків диявольські методи облуди не змінились. За цими методами діяли найбільші лиходії в історії. Усім відомі принципи інформаційної боротьби Гітлера, що детально опановані і застосовані російською пропагандою: чим грандіозніше брехня, тим легше їй готові повірити, особливо, якщо її повторювати знову і знову. Хіба не з подібним закликом звертався сатана до прародичів: «Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро і зло» (Бут. 3, 5). От тільки результати брехні є завжди незмінні – вигнання, забуття, страждання, смерть. Ще більш страшніше, що співпрацівників у цій диявольській справі ніколи не бракує, працюють цілі структури з чітко розподіленими функціями між собою – вигадувати брехню, поширювати, підтасовувати, цензурувати – усе, як в романі Дж. Орвела «1984», де ціле міністерство було залучене до цього процесу перетворення правди в брехню і навпаки. Та загроза брехні стосується не лише адресата. Руйнівних наслідків зазнає той, хто її продукує, адже з часом сам починає вірити в свою вигадку, в те, що не відповідає дійсності. Народна мудрість каже: «Брехнею весь світ обійдеш, та назад – не вернешся».

В сучасну епоху тотальної інформатизації саме інформація стає головною зброєю як перемоги, так і руйнування. Нечесні правила гри поступають на озброєння гібридній війні, в якій мегатонні бомбардування супроводжуються атаками з інфо- та кібер- простору. І як протистояти цій навалі, коли російський ворог і агресор, нехтуючи усіма правилами чесного бою, гуманітарним правом, законами і звичаями війни, чинить наругу над найбільш беззахисними жертвами? Що тут може стати непереможною зброєю? Правда, і тільки правда, сила слова якого є безмежна. І саме тепер настав цей час, коли в наших руках слово має стати несокрушимою зброєю, про яку в своєму прагненні пророчо писала незламна Леся Українка:

«Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє!

Може, в руках невідомих братів

Станеш ти кращим мечем на катів».

Так, брехня ворога скривається, затуманює, викривлює, забороняє, одурманює, зрештою зомбує. Здається, що ця сила нездоланна. Проте, немає більшої  сили ніж єдність навколо Правди. І коли на інформаційному полі бою, оголошують війну агресору, його брехні, спільними зусиллями небайдужих борців з усього світу, стає зрозумілим, що результатом буде торжество Добра над злом. Можливо, у мирний час деякі з цих засобів боротьби і могли б мати негативну оцінку, але в час агресії, коли прямо і відкрито оголошено війну ворогу, хоч би це був Anonymous, чи Інтернет-війська України, чи просто добровольці і волонтери, які поширюють правду, розвінчують фейки, підтримують воїнів, доводять до відома обманутих ворогів – всі вони по одну сторону Правди.

Однак, чи існують загальні етичні правила поводження з інформацією? Так існують, і є вони дуже чіткі. Інформація має бути виключно правдивою, достовірною і перевіреною. Існує загальний етичний принцип, що в донесенні інформації більшу роль відіграє не те, що говориться, а як говориться, тобто манера подачі інформації. Саме в манері подачі інформації може приховуватись найбільший обсяг маніпуляції. За аналогічним принципом, як в медицині, правдива інформація має сприйматись як ліки, засіб до боротьби з хворобою, а тому і подача її має бути відповідною до терапевтичних потреб і розуміння, тобто в необхідному дозуванні і способі для належного її засвоєння. Як твердив св. Григорій Богослов: «Зраненій душі добре слово – ліки».

Зрозуміло, що в час людино-центричної і персоналізованої медицини, правдива інформація має відповідати її аудиторії, тобто для лікарів зрозумілою і сприйнятливою буде мова медичної термінології, тоді як для пацієнтів без медичної освіти інформація має бути подана буденною мовою. Так само і на війні – для ворога своя порція правдивої інформації, для військових і союзників – своя, для цивільних – теж відповідний формат інформації, який в жодному разі не може бути панічним чи пропагандистським. Однак, існують винятки, коли правдива інформація має бути подана в повному вигляді і без зволікання – коли є пряма і неминуча загроза для життя, здоров’я і гідності людини, а від зволікання можуть бути критичні наслідки як для самого адресата, так і його оточення. Найбільш показовим прикладом – є оповіщення цивільного захисту, сигнали і сирени, які не можна використовувати легковажно, щоб не спровокувати відповідного легковажного ставлення. Легковажити таким інформуванням – це створювати загрозу і небезпеку для себе і свого оточення.

Існує ще один етичний принцип, про який в контексті інформаційної війни слід згадати. На кожну дію з порятунку має бути надана згода, інформована згода, адже чинити комусь добро без його дозволу – це теж насилля. Таким чином, згода має бути інформативно обґрунтована і підтверджена. Однак, в окремих випадках цей принцип має бути потрактований належно. Якщо людина не в стані дати згоду через свій фізичний, психічний, емоційний стан або вік, така згода може припускатись за замовчуванням у екстрених випадках, коли є пряма небезпека життю, здоров’ю і гідності людини та її оточенню. Інколи такі заходи і відповідна інформація може мати ознаки примусових дій, таких як загальна евакуація, або ізоляція.

І на завершення, треба пам’ятати, що кожне наше інформаційне повідомлення, поширення відповідних дописів вимагає максимальної уваги, відповідальності, перевірки достовірності та усвідомлення наслідків його розповсюдження, адже правдивість визначається не лише самим змістом, але й докладністю мови, її чистотою, чіткістю і точністю висловлювань, адже: «Усякий чує тільки те, що розуміє» (Плавт).


Юрій МАРТИНЮК

кафедра богослов’я УКУ


Рейтинг статті

( 2 голосів )
Теги:     війна      проблема      роздуми
( 140 переглядів )