За повіткою вишня зламана
Вперлась пагіллям в гострий виріжок;
Притулив до щік руки мамині,
Шепотів, що він усе вирішив;

Буде наймитом поміж слугами
І стоятиме з оборонцями;
"Мамо, вибачте, я Вас слухався,
А тепер мені дайте вольницю;

Дайте призволу й хліба житнього,
Бо знесилився вже від голоду -
До людей іду, їм служитиму", -
Й сила чулася в його голосі.

"Вже насипали в миску колива,
Вже закінчились вечерниченьки;
Це не я рішив, - впав навколішки, -
Відпустіть мене - я позичений".

Костянтин Мордатенко

*29 червня 1888 року граф Ян та графиня Софія Шептицькі супроводили сина до Добромильського монастиря отців Василіян. 13 вересня того ж року Роман склав перші чернечі обітниці і прийняв ім'я Андрей, щоб згодом стати доктором права, видатним українським релігійним та політичним діячем, єпископом, митрополитом Галицьким та архієпископом Львівським, предстоятелем Української греко-католицької церкви.

Костянтин Мордатенко - поет-новатор з Білої Церкви, лауреат багатьох літературних премій та відзнак. Кожна з більш ніж двох десятків його книг ставала предметом жвавого обговорення і часто діаметрально протилежних суджень як читачів, так і маститих літературознавців.