Я тут вогник в листі передам – Хай буде, коли йтимеш на злам, Коли холодно буде, чи сніг Замітатиме рідний поріг. Вогник, чистий від бомб і ракет, Безпілотників, вільних на злет, Від прокляття, брехливої гри, Вогник, вільний від тої війни… Хай горить у сердечку твоїм, Збереже тебе в зливу і грім, Збереже, коли обстріл буде Небо крити тобі голубе. І тоді, коли шрами болять, Коли недруги поряд не сплять, Коли будеш уже на межі, Пригадай: в тебе вогник в душі.
Незнайомому солдату Десь далеко чекає натомлена мати, Із думок вже не стерти ракети із неба. Незнайомий солдате, мій любий солдате, Я не знаю, хто ближче нам зараз за тебе.
Ти – герой, і ти вижив! Твоєю ж-бо кров’ю Ще тримається мир тут, на нашій країні. І – ти знаєш? Нам тихо й спокійно з тобою, - І старому, і дівчині, й кожній дитині.
Тож вертайся, мій світлий! Хай буде все мирно, Хай не буде вогненного сильного болю. Нехай лікар віків, тихий час швидкоплинний, Залікує і душу, і серце, і долю.
Ми ж ніколи не стомимось миру чекати. Я, щоб ти повернувся, молитимусь щиро, Незнайомий солдате, Мій любий солдате, Вже давно дуже рідний по духу і вірі.
N-ний лист військовим Я не знаю війни. Я нічого про неї не знаю. Те, що вчили у школі, - вершина. Частинка. Деталь. Коли кажуть мені уявити вогонь небокраєм, Бачу я тільки сонце і хмар багрянисту вуаль.
І не знаю я, хто ви, не знаю, які у вас очі. Я не знаю, чи будете завтра живі ви чи ні. Просто дякую вам за цей спокій осінньої ночі І за те, що в сімнадцять я досі не знаю війни.
Ольга Стасюк
|