На чорну хустку срібний, срібний дощ І по щоках стікає на долоні – На Інституцькій на бруківці кров І юні янголи, розстріляні за волю.
Заплаче в хаті злякане дитя, Що татко спить і не бере на руки. І стогне горем зорана земля, І крячуть в полі смертоносні круки. А там, здаля, де зорі тчуть росу, Хтось ходить у вишиванках і босий... Небесна сотня в Божому Раю Стає на варту ... Бог на нашім боці!!!
Олена Білоус
|