Спустошення дерев в осінню пізню пору

Сприймає око, краєвид міняє

Природа, відкриваючи для зору

Барвистий листу скарб, що порина в безкрає

Спустошення трави, і зір не помічає

Нічого більш, як тільки тлін самшиту.

Спустошується все, що там було і буде,

Усі живуть в спустошенні прекраснім,

Коли несуть його ярмо в нікуди

В земнім спустошенні перебувають власнім,

Як світ спустошенням одним живе нещасним

А все для того тільки, щоби жити.

Спустошилась давно б земля мільйони років

Як літочислення вела б од світу,

Спустошилась вона б із усіх боків

І ні привіту не було б, і ні одвіту,

Спустошують дерева пісноспівом літу

Листків барвистих ніжні колорити.

Богдан Завідняк