Зараз, коли Україна переживає чи не найбільше випробування з часу здобуття незалежності, молитовний фронт є не менш важливим. Ісусова молитва - звертання до Господа з проханням про помилування нас грішних - здавна є сильною зброєю у духовній боротьбі. Її можна промовляти на самоті та спільно, у храмі та сховищі, десять разів, сотню, триста чи безперервно. Єднаймося в молитві у цей непростий час! Молімо про сили для наших воїнів, правління, волонтерів та всіх, хто долучається до перемоги! Молімося за тих, кого любимо! Молімося за навернення Росії! Пам’ятаймо, що Господь є Правдою, Істиною і Життям, звертаймося до нього в безперервній молитві! З Ним ми переможемо!

Постать Богоматері займає чільне місце у християнській традиції. Однак досі немає вичерпного дослідження як про почитання Марії, матері Ісуса, у добу пізньої античності та і щодо розвитку її культу. Маємо лише згадки про окремі факти. Донедавна вважалося, що культ Богоматері «вибухнув як комета» саме після Ефеського собору 431 року, одного з Вселенських Соборів, на якому Марії було надано титул Theotokos (з грец. мови «та, яка породила того, хто є Богом»). Постать Богоматері досі розглядалася науковцями передусім в контексті розвитку христології, відповідно до її ролі у Божому плані спасіння. Однак в світлі останніх  наукових досліджень стало зрозумілим, що рішення Ефеського собору – це було не лише питання Діви Марії та її місця в християнському віровченні, а також церковною промоцією вже існуючих практик почитання матері Христа серед християн, та надання їм ортодоксійного характеру.

Наявні сьогоднішні докази відкривають нові перспективи щодо розуміння ролі Марії у ранній Церкві ще до першої половини V ст. [1.] Розглянемо основні мистецькі та літературні свідчення існування культу Богоматері у ранній Церкві ще до 431 р. хоча не всі аспекти та нюанси цього питання можна буде висвітлити в силу обмеженого формату статті і з огляду на те, що саме питання культу Богоматері у ранньому християнстві потребує додаткового дослідження та переосмислення.