Або сурогатне, або материнство: чому поняття «сурогатне материнство» є суперечністю саме в собі |
У сучасному світі, зокрема в розвинених країнах чи країнах на шляху розвитку, можна спостерігати більше чи менше стрімку лібералізацію законодавства та суспільної свідомості щодо різних питань біоетичного характеру. Мова йде про аборти, експерименти на ембріонах, евтаназію тощо. Те, що в минулих століттях вважалось недопустимим, сьогодні толерується, а то й схвалюється (наприклад, якщо хтось вибирає аборт або евтаназію, то це намагаються інтерпретувати як суспільну відповідальність). Попри лібералізацію законодавства і суспільної свідомості в розвинених країнах, вартує сказати, що все ж цей процес має свої межі. Наприклад, переконлива більшість розвинених країн не дозволятиме комерційне сурогатне материнство. Попри те, що часто у цих країнах законодавство і суспільна свідомість дозволяють вбивати ненароджених дітей чи хворих та літніх людей, продавати-купляти новонароджених вважається злочином. Тут виникає закономірне питання: чому ж в Україні вважається нормою і предметом гордощів те, що за кордоном, навіть в доволі ліберальних країнах, вважається злочином? Ця стаття не має на меті охопити ввесь спектр проблем, пов’язаних з сурогатним материнством (юридичних, медичних), а лише окреслити головні моральні проблеми. Також тут не йтиме мова виключно про комерційне сурогатне материнство, але й про альтруїстичне, оскільки відсутність комерційної складової не позбавляє практику сурогатного материнства моральних труднощів. Визначення поняття Під сурогатним материнством розуміється практика виношування дитини жінкою, яка зобов’язується віддати її після народження парі-«замовнику». Жінка, яка виношує, називається сурогатною матір’ю. Дитина у практиці сурогатного материнства зачинається в пробірці. Зазвичай для зачаття використовують статеві клітини пари-«замовника», але трапляється також, що сурогатна матір є не тільки донором лона, але й донором яйцеклітини. Також навіть може бути ситуація, в якій пара-«замовник» взагалі не є біологічно пов’язана з дитиною, оскільки ні чоловік, ні жінка не є донорами статевих клітин. В залежності від того, чи сурогатна матір отримує кошти за виношення та народження дитини, розрізняють комерційне (на платній основі) та альтруїстичне (на безоплатній основі) сурогатне материнство. Зазвичай сурогатними матерями на безоплатній основі стають родички або подруги сім’ї-«замовника». Моральна оцінка сурогатного материнства Сурогатне материнство однозначно вважається моральним злом у православно-католицькому вченні. Добра ціль – народження дитини – не може оправдати недобрі засоби її досягнення, якими є фрагментація материнства, зачаття дитини в пробірці (тут слід врахувати всі моральні проблеми, які стосуються цього виду зачаття), купівля-продаж функцій тіла жінки та самої дитини (у випадку комерційного сурогатного материнства), суттєве утруднення самоідентифікації дитини через позбавлення її права знати своїх біологічних батьків (у випадку комерційного сурогатного материнства) або позбавлення дитини нормальних родинних стосунків (у випадку родинної спорідненості пари-«замовника» з сурогатною матір’ю), приречення дитини на гірший, ніж звичайний, стан фізичного здоров’я (якщо генетична і гестаційна[1] матері – дві різні особи), і т.д. Розглянемо деякі з цих засобів детальніше. Сурогатне материнство є продумане як практика фрагментації материнства. Материнство у нормальному значенні цього слова – це цілісний досвід зачаття, виношування, народження та виховання дитини. Ще перед зачаттям дитини у практиці сурогатного материнства натомість зрозуміло, що вона матиме двох або трьох матерів (останній випадок є тоді, коли одна жінка дає яйцеклітину для зачаття, інша виношує дитину і ще інша виховує) та одного або двох батьків (один біологічний, інший – той, хто виховує). Практику сурогатного материнства не можна ототожнювати з практикою усиновлення дітей, в якій також є фрагментація батьківства/материнства, оскільки усиновлення – це відповідь на проблему полишення дітей їхніми біологічними батьками, а сурогатне материнство – це створення проблеми, а не відповідь на неї. Іншими словами, ті, хто всиновлює дитину, не фрагментують батьківство і материнство, а намагаються дати відповідь на існуючу проблему фрагментації, яку створили біологічні батьки, полишивши дитину. Ті, ж хто ініціює процес сурогатного материнства, від початку самі є творцями фрагментації материнства. Іншою суттєвою відмінністю між усиновленням та сурогатним материнством є те, що фрагментація материнства у випадку всиновлення є по лінії біологічні батьки – соціальні батьки. У випадку сурогатного материнства, окрім розриву між біологічними та соціальними батьками часто відбувається фрагментація в межах самого біологічного материнства. Жінка, яка дає свій генетичний матеріал для зачаття (яйцеклітину) є, звичайно, біологічною матір’ю, і в цьому ніхто не сумнівається. Однак чомусь часто забувають, що генетичний рівень не вичерпує ввесь біологічний вимір людини. Жінка, яка виношує дитину, також є біологічною матір’ю, а не просто таким собі живим «інкубатором». Саме від гестаційної матері дитина отримує захисні механізми, імунну систему. Від самопочуття матері, яка виношує, залежить психічний розвиток дитини; голос тієї, яка виношує, впливає на формування слухової системи малюка. Тож у практиці сурогатного материнства дитина може мати двох біологічних співматерів. Окрім того, що таке явище суперечить природному і таїнственному порядку дітородження від чоловіка і жінки, потрійне біологічне батьківство (дві матері і один батько) творить поважні психічні проблеми для дитини, яка згодом дізнається про спосіб свого приходу на світ. Наявність трьох, а не двох біологічних батьків творить у дитини відчуття ненормальності, ранить її. Іншим проблемним наслідком сурогатного материнства є утруднена самоідентифікація дитини. Кожна людина, проходячи процес самоідентифікації, потребує знати своїх біологічних батьків. Дитина, народжена сурогатною матір’ю, зазвичай позбавлена такої можливості, так як особа сурогатної матері переважно не розголошується, ця інформація цілком секретна. Тому знайти біологічну матір (якщо сурогатна матір була і генетичною, то вона єдина біологічна матір) або біологічну співматір для дитини неможливо. Щоб уникнути проблем з психічним здоров’ям та самоідентифікацією дитини, соціальні батьки можуть приховувати від неї спосіб її народження. Таке приховування вберігає дитину від відчуття ненормальності та утрудненого ідентифікування себе, однак творить іншу проблему – нещирі стосунки між батьками та дитиною, що також негативно впливає на життя останньої. Не можна приховувати від когось важливу інформацію щодо нього і бути водночас щирим. Поряд з тим вартує згадати ще одну проблему у стосунках, яку зроджує сурогатне материнство. Це небезпека гіперопіки дитини та надмірних очікувань від неї. Звичайно, такі проблеми можуть існувати також і в сім’ях, де дитина народжена в нормальний спосіб, однак у випадку дітородження від сурогатної матері така небезпека зростає. Адже дитина, народжена за будь-який кошт і будь-яким чином, точно не трактується батьками як цінність сама у собі. Якщо неплідна пара хотіла б мати дитину заради неї як такої, розуміючи її особову цінність та бажаючи ділитися з нею любов’ю, то не мала би проблем усиновити дитину, яка потребує опіки. Натомість пристрасне намагання мати дитину генетично споріднену з собою свідчить про бажання чоловіка і жінки самоутвердити себе у батьківстві/материнстві, реалізувати себе, своє благо, а не благо дитини. Тож дитина повинна відповідати певним очікуванням батьків, адже не була народжена заради себе самої, лише заради них. У випадку альтруїстичного сурогатного материнства особа сурогатної матері переважно є відомою, так як зазвичай є близькою родичкою або подругою родині. Отже, у цьому випадку дитина не позбавлена права повноцінно знати своїх біологічних батьків. Однак якщо сурогатна матір є родичкою, з’являється нова проблема: плутанина родинних стосунків. Якщо сурогатна матір є матір’ю тієї, яка виховує дитину, то дитині вона доводитиметься матір’ю і бабцею водночас. Якщо вона є сестрою матері, яка виховує дитину, то буде для дитини матір’ю і тіткою водночас. Поза тим твориться плутанина у стосунку до дітей сурогатної матері, її чоловіка і т.д. Окремої уваги заслуговує питання комерціалізації тіла жінки і дитини. Якщо сурогатне материнство комерційне, то з необхідністю знецінюється жінка і дитина. Продавати функції свого тіла (у цьому випадку – функцію лона) по суті є різновидом проституції. Людське тіло з огляду на те, що є виміром людської особи, не має ціни, безцінність стосується також людських органів та їхніх функцій. Надавати їм ціну означає знецінювати їх. Щодо купівлі-продажу дитини, то це різновид торгівлі людьми. Чому можемо стверджувати, що об’єктом купівлі-продажу є не лише функції тіла сурогатної матері, а також сама дитина? Тому що більша частина суми грошей виплачується сурогатній матері лише тоді, коли пара-«замовник» забирає дитину на виховання. Якщо з якихось причин «замовник» відмовляється брати дитину на виховання, то сурогатна матір залишається без основної суми грошей, і має в своєму розпорядженні лише ті кошти, які їй заплатили за функцію її лона на початку процесу виношування. Отже, однозначно контракти сурогатного материнства є контрактами купівлі-продажу дітей, а не лише контрактами комерціалізації жіночого тіла. Негативні наслідки сурогатного материнства найбільше відчутні дитині, народженій в результаті цієї практики. Однак негативно вражають також і сурогатну матір (руйнація її психічного та духовного здоров’я, знецінення її особи та зведення до «інкубатора», комерціалізація її тіла), сім’ю сурогатної матері (негативні почуття її чоловіка та дітей) та сім’ю-«замовника» (введення асиметрії у стосунку батьків до дитини, адже часто чоловік є біологічним батьком дитині, а жінка є лише біологічною співматір’ю або взагалі не є біологічною матір’ю). Є ще багато інших негативних наслідків, які тут не описані, зокрема, різні медичні наслідки у житті дитини, а також суспільні, як-от можливий інцест через незнання своїх однокровних по сурогатній матері. Однак сказаного вище самого по собі достатньо для того, щоб зрозуміти, що сурогатне материнство є морально неоправданим. Як комерційне, так і альтруїстичне. Взагалі поняття «сурогатного материнства» є нонсенсом, так як не можна поєднувати в одному словосполученні поняття «сурогату» і «матері». Матір – особа, яка дає життя дитині в повному значенні цього слова в межах людських можливостей. Матір жертвує себе дитині, її стосунок до дитини є постійним, а не тимчасовою роллю. Що ж спільного з цим високим поняттям має поняття «сурогат»? Слово «сурогат» вказує, що щось є не цілісним, є штучно утвореним. Хіба може бути таким материнство? Хіба може жінка, яка хоче любити дитину, а не просто мати її, вибирати для своєї дитини всі ті негативні наслідки, які несе з собою сурогатне материнство? Материнство не може бути сурогатним, а сурогат не може бути материнством. Поняття материнства занадто високе, щоби бути сурогатом. Марія Ярема доктор біоетики
[1] Гестаційна матір – та жінка, яка виношує дитину. ( 3 голосів )( 2105 переглядів ) |