На честь 20-ліття виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля, а також у відповідь на постанови Синоду Єпископів УГКЦ (5-10 вересня 2011р., м. Куритиба, Бразилія) та схвалену Синодом Стратегію розвитку УГКЦ на період до 2020 р. богослови шести навчальних закладів зібралися, щоб обговорити актуальний стан богослов'я в УГКЦ у біблійному, догматично-патристичному, літургійному й моральному напрямках.
Основні питання, дискутовані на конференції
1. Місце і роль Святого Письма, святоотцівської спадщини й літургії як джерела богослов’я та значення біблістики, патристики і літургіки у розвитку богослов’я УГКЦ. 2. Осмислення еклезіального виміру богословського процесу в УГКЦ. 3. Критерії оцінки розвитку сучасного богослов’я в УГКЦ. 4. Співвідношення між духовним досвідом і його словесним вираженням у богослов’ї. 5. Керигматично-місійний вимір богослов’я та його науково-популярна складова. 6. Місце і значення новопроголошеного Катехизму УГКЦ «Христос – Наша Пасха» в подальшій богословській науково-освітній діяльності. 7. Співпраця між богословськими навчальними закладами (стажування, обмін викладачами, введення спецкурсів, праця над спільними уніфікованими програмами і колективними підручниками). 8. Запровадження літургійної катехизи на парафіях УГКЦ для пізнання й розуміння вірними сенсу і значення церковних богослужінь. 9. Роль Українського богословського наукового товариства (УБНТ) у координації спільних зусиль богословів різних спеціалізацій у науково-освітніх процесах богословських закладів. 10. Написання, переклад і підготування до друку підручників, посібників і додаткових матеріалів з богословських предметів. 11. Застосування біблійних, догматично-патристичних, літургійних, моральних досліджень у душпастирському служінні.
|
Нещодавно, 15-16 жовтня, у Ватикані завершилася перша міжнародна зустріч Святішого Отця Бенедикта ХVI з новими євангелізаторами під гаслом «Нові євангелізатори для нової євангелізації. Слово Боже зростає і поширюється», організована Папською Радою для сприяння нової євангелізації. В ній взяли участь єпископи і кардинали від 33 різних Єпископських Конференцій, а також 115 представників різних церковних рухів, що працюють у справі нової євангелізації. Звичайно, для нас було радісно і знаково бачити серед єпископів українських владик, Блаженнішого Святослава Шевчука, Главу нашої Церкви і Владику Тараса Сеньківа, Голову Патріяршої комісії у справі євангелізації.
|
Латинське слово cultura, що означає «обробіток», «виховання», «освіта», «розвиток», походить від слова cultus – «шанування», «поклоніння», «культ». Це вказує на релігійні корені культури. Створивши людину, Бог поселив її в раю, звелівши обробляти і зберігати Своє творіння (Бут. 2, 15). Культура як збереження навколишнього світу і турбота про нього є заповідана Богом. Після вигнання з раю, коли люди опинилися перед необхідністю боротися за виживання, почалося виробництво знарядь праці, містобудування, сільськогосподарська діяльність, мистецтво. Отці та вчителі Церкви підкреслювали споконвічне божественне походження культури. Климент Олександрійський, зокрема, сприймав її як плід творчості людини під проводом Логосу: «Писання спільним ім’ям мудрості називає взагалі всі мирські науки і мистецтва, все, що розум людський міг осягнути ... Кожне ж мистецтво і кожне знання походить від Бога». А св. Григорій Богослов писав: «Як у вишуканій музичній гармонії кожна струна видає різний звук: одна – високий, інша – низький – так і в цьому Художник і Творець-Слово, хоч і вибрав різних винахідників для різних занять і мистецтв, але дозволив розпоряджатися кожному всім, щоб з’єднати нас зв’язком спілкування і любові до людей і зробити наше життя більш цивілізованим».
|
|