Екологічне питання останнім часом стало надзвичайно популярним. Патріарх Вартоломей, Папа Франциск, Далай Лама, Архиєпископ Рован Вильямс, Раббі Воррен Стоун та багато інших релігійних лідерів об’єднують свої зусилля, щоб донести до усіх людей доброї волі заклик до «екологічного навернення». У різних релігійних середовищах сучасності представники різних церковних деномінацій і напрямків дуже гостро ставлять питання турботи про навколишнє середовище, а також інтеграції цього питання із суспільним навчанням, освітою, формування державної і міжнародної політики з цього питання, а також роблять пропозиції для економічних реформ і соціальних реформ, які покликані змінити споживацьку культуру сучасної людини. Папа Франциск це називає «інтегральною екологією», у якій беруться до уваги різні виміри людського життя: особистий, громадський, державний і міжнародний. Біблісти, історики релігії, богослови та етики досліджують свої традиції, вказуючи на концепції, які можуть загострювати екологічну кризу, переглядають неправильні тлумачення біблійних чи інших релігійних текстів, з яких були зроблені невідповідні висновки, і розробляють змістовні способи вирішення проблеми екологічної деградація. Одним словом, ми є свідками «озеленення релігії», як свого часу охарактеризував ці зусилля Родерік Неш, історик екологічної етики.
У 1967 році американський історик Лінн Уайт-молодший у своїй короткій, але концептуальній статті сформулював тезу про те, що коріння екологічних проблем походять із юдео-християнського тлумачення Біблії. Уайт стверджував, що західна юдео-християнська традиція була відповідальна за знищення всіх анімістичних вірувань, які охороняли дерева, річки, гори та інші природні ресурси, що призвело до втрати всіх перешкод у користуванні природою. У результаті люди почали ставитися до природи, як до задоволення своїх потреб і примх за допомогою науки і техніки. Уайт також стверджував, що в книзі Буття стосунки між людським суспільством і навколишнім середовищем представлені як відносини між домінуючим і домінованим, і в цьому дуалізмі люди знаходили виправдання для експлуатації природи волею Бога. Його теза викликала бурхливу дискусію серед істориків, філософів, екологів і богословів, і тим самим стала поштовхом для глибшого вивчення предмета з різних точок зору. З 1967 року було написано багато спростувань, але загальна тенденція висловлювати критику християнських настроїв не зникла. Проте багато екологів і філософів і досі стверджують, що християнська та єврейська релігії ворожі довкіллю і були такими протягом тисячоліть. Сам Уайт визнавав, що саме протестантизм і католицизм дозволили «явне ігнорування» навколишнього середовища, тоді як деякі альтернативні течії в християнстві, як-от той, який очолив Франциск Ассизький, і, можливо, східно-православні християнські традиції чи дзен-буддизм, є екологічно чистішими виразами світових пошуків поєднання людини і Бога.
У зверненні до історії необхідно поставити одне важливе питання: наскільки історія взагалі і історія християнської думки, зокрема, важливі для сьогодення, і скільки з минулого ми хочемо нести з собою в сьогодення і майбутнє, і скільки його потрібно залишити позаду? Неодноразово повторювалося, що наше сучасне розуміння світу, а отже, і наше розуміння самих себе значною мірою сформувалося й обумовлено стародавньою історією, філософськими категоріями, естетичними смаками, релігійними історіями та культурною чутливістю. Деякі кажуть, що ми в певному сенсі є нащадками античної культури. У релігійному християнському контексті сьогодні майже кожна християнська церква звертається до перших століть раннього християнства, щоб наново відкрити свою ідентичність і харизму.
У той же час серед багатьох вчених існує тверде переконання, що західну літературну, філософську та богословську спадщину та її потужні інституції необхідно «деміфологізувати». Стародавній світ, включаючи часи поширення християнства в пізній античності та середньовіччі аж до так званої культурної революції 60-х років ХХ століття в Європі та США, був затаврований як патріархальний, несправедливий, анти-екологічний і елітарний. Таким чином, деякі філософи, суспільствознавці і навіть богослови закликають до «звільнення від минулого», процес, який відкидає старий «міфологічний» спосіб мислення та суспільний стиль життя. Деякі богослови припускають, що існує очевидна необхідність трансформації християнського богослов’я в екологічне богослов’я. Наприклад, Ернст Конраді припускає, що настав час розглянути наслідки, які екологічна криза може мати для християнської догми та етосу, і бачить значні недоліки в християнській традиції, яку постійно потрібно реформувати. Він погоджується з Квоком Пуйланом, який «закликає до «рециклювання» християнства, що стане переходом від ієрархічної до екологічної моделі, від антропоцентризму до біоцентризму, від переходу від пасивної духовності до пасіонарної духовності та від церковної солідарності до екологічної солідарності». З цих міркувань випливає кілька тенденцій в сучасному еко-богослов’ї, які мають на меті переглянути християнське традиційне вчення про Бога, спасіння світу та соціально-етичні дії. Серед цих тенденцій я лише коротко згадаю три, але зупинюся детальніше лише не першому: а) проект «Біблія Землі» (Earth Bible), який представляє оновлений інтерес до богослов’я творіння, але ще більше до надання голосу Землі в самому біблійному тексті; б) еко-феміністичне богослов’я, яке звільняє вираження жіночої сторони природи і описує есхатологічну вічність як повернення до Матері-Землі, яка, як і весь створений світ, є тілом Бога; і в) богослов’я процесу, яке кидає виклик радикальному відокремленню світу від Бога, який у певному відношенні є тимчасовим, змінним і страждаючим.
Пропоную подивитися на проект «Біблія Землі» (Earth Bible), з якого беруть свою методологію також і інші напрямки деконструкції біблійної історії. Розгляньмо два біблійних тексти і придивімося до головних акцентів, які роблять:
Буття 1:
«На початку сотворив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. І сказав Бог: Нехай буде світло! І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви. Назвав же Бог світло – день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок – день перший. Тоді сказав Бог: Нехай посеред вод буде твердь і нехай вона відділяє води від вод! І зробив Бог твердь і відділив води, що під твердю, від вод, що над твердю. Тож сталося так. І назвав Бог твердь – небо. І був вечір і був ранок – день другий. Тоді сказав Бог: Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце і нехай з'явиться суша. І так сталося. І назвав Бог сушу – земля, а збір вод назвав морями. І побачив Бог, що воно добре. Бог сказав: Нехай земля зростить рослини: траву, що розсіває насіння, і плодові дерева, що родять плоди з насінням, за їхнім родом на землі. І так сталося. І вивела земля з себе рослини: траву, що розсіває насіння за своїм родом, і дерева, що родять плоди з насінням у них, за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. І був вечір і був ранок – день третій. Тоді сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній, щоб відділяти день від ночі й нехай вони будуть знаками для пір (року), для днів і років; нехай будуть світила на тверді небесній, щоб освітлювати землю. І так сталося. І зробив Бог два великі світила: світило більше – правити днем, а світило менше – правити ніччю, і зорі. І примістив їх Бог на тверді небесній, щоб освітлювати землю, та правити днем і ніччю і відділяти світло від темряви. І побачив Бог, що воно добре. І був вечір і був ранок – день четвертий. Тоді сказав Бог: Нехай закишать води живими створіннями й нехай птаство літає над землею попід твердю небесною. І сотворив Бог великих морських потвор і всілякі живі створіння, що повзають та кишать у воді, за їхнім родом, і всіляке птаство крилате за його родом. І побачив Бог, що воно добре; і благословив їх Бог, кажучи: Будьте плідні і множтеся та наповняйте воду в морях, і птаство нехай множиться на землі. І був вечір і був ранок – день п'ятий. Тоді сказав Бог: Нехай земля виведе з себе живі створіння за їхнім родом: скотину, плазунів і диких звірів за їхнім родом. І сталося так. І сотворив Бог диких звірів за їхнім родом, скотину за родом її, і всіх земних плазунів за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. Тож сказав Бог: Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі. І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив їх Бог і сказав їм: Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звірем, що рухається по землі. По тому сказав Бог: Ось я даю вам усяку траву, що розсіває насіння по всій землі, та всяке дерево, що приносить плоди з насінням: вони будуть вам на поживу. Всякому ж дикому звіреві, всякому небесному птаству, всьому, що повзає по землі й має в собі живу душу, я даю на поживу всяку зелень трав. І так сталося. І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре. І був вечір і був ранок – день шостий». (Бут 1:1-31)
Слово підкорити в Бут 1:28 є єврейським дієсловом kavash, що означає підкорити, але важливо мати «повну» картину єврейського слова, оскільки «підкорити» дуже обмежено у своїй можливості описати іврит. Форма іменника цього слова — кевеш і означає «підніжок для ніг», місце, де ставлять ногу. Дієслово kavash буквально означає покласти ногу на шию вашого переможеного ворога, що означає підкорення ворога його переможцю. У переносному значенні це дієслово означає підкорити народ або націю (Числа 32:29). Це слово також може означати взяти під контроль (Міх 7:19).
Джеф Беннер зазначає, що хоча слово kavash означає підкорити, проте є ще одне слово з подібним значенням. Слово «панувати» є єврейським дієсловом radah і воно вживається в попередньому стишку, а саме Бт 1:26. Воно може мати звичайне значення «панування» над іншими, але це панування полягає в тому, щоб не просто панувати над іншими істотами як деспот, цар, що криється в єврейському дієслові malak. Єврейське дієслово radah пов’язане з іншими словами, які мають значення спускатися, йти вниз, блукати та поширюватися. Це дієслово буквально означає правити, спускаючись і ходячи між підданими як рівний. Використання єврейського дієслова radah означає, що людина повинна панувати над тваринами як своїми підданими, тобто не як диктатор, а доброзичливий лідер. Людина також повинна ходити серед своїх підданих і мати стосунки з ними, щоб вони могли забезпечувати людину і щоб людина могла «вчитися» у них.
З іншого боку, Майкл Стед зауважує, що екологічна герменевтика прагне повернути пригнічений голос неживого створіння (включаючи саму Землю) з біблійного тексту. Для цього перекладач повинен спочатку визначити та усунути антропоцентричне упередження в тексті, ідентифікувати натомість неживі персонажі в історії та спробувати відтворити їхній «голос», який був придушений антропоцентризмом тексту.
Норман Габель з Університету Аделаїди є головним прихильником цього підходу. Габель виявляє потрійний антропоцентризм у тексті Буття 1:26-28. По-перше, твердження, що людство створене за образом Божим ставить його у привілейоване положення щодо інших істот. По-друге, людству дається мандат «панувати» над усіма живими істотами, і Габель стверджує, що це правило «передбачає примусове здійснення влади». Нарешті, людству наказано підкорити землю, і Габель стверджує, що «дієслово» «підкорити» (кабаш) також є терміном, який відображає застосування сили, і що немає жодного натяку на керівництво чи піклування в цьому терміні».
Відповідно до своєї екологічної герменевтики Габель потім ідентифікує неживі персонажі:
«Коли ми ототожнюємо себе з нелюдськими істотами в наративі, ми усвідомлюємо прірву між людьми і нелюдськими істотами в цьому тексті, і що з цього тексту випливає припущення, що панування людини над нелюдськими видами є законним. З точки зору нашого нелюдського роду, наслідки, які випливають з такої позиції, є несправедливими і непослідовними з екологічною реальністю нашої планети. Як нелюдський рід, ми усвідомлюємо, що цей текст був основою для експлуатації, пригнічення і зловживання природою з боку зарозумілих людей. І попри твердження про протилежне, як нелюдські читачі ми можемо легко побачити, як цей текст дає виправдання історії людства панування нашого роду».
Останнім етапом підходу Габеля є пошук голосів цих персонажів, які були придушені антропоцентризмом тексту/автора/читача. Габель стверджує, що Земля відіграє «провідну роль» в решті наративу першої глави Буття, але ця роль була придушена в Бутті 1:26-28. Габель реконструює голос Землі на основі «ширшого контексту першої глави Буття та нашої сучасної екологічної свідомості». Габель припускає, що голос Землі може звучати приблизно ось так:
«Я – Земля, джерело повсякденного життя для флори та фауни, які я породила із себе. На жаль, є ще одна історія, яка вторглася в мій світ: історія так званих бого-подібних істот, які називаються людьми. Замість того, щоб визнати, що ці бого-подібні істоти взаємозалежні із Землею та іншими земними істотами, ця історія стверджує, що бого-подібні істоти належать до вищого правлячого класу або виду, тим самим принижуючи своїх нелюдських родичів і применшують їх вартість. Замість того, щоб поважати мене як свій дім і джерело життя, бого-подібні істоти претендують на мандат розчавити мене, як ворога чи раба. Мій голос потрібно почути і потрібно визнати, що нав’язлива історія про людей у книзі Буття 1:26-28 з моєї точки зору, носять характер людей, спраглих влади».
Ефект екологічної герменевтики Габеля полягає в тому, що Буття 1:26-28 перестає бути нормативним твердженням про людство та його зв'язок із нелюдським творінням, а натомість є не що інше, як антропоцентричним утвердженням вищості та влади.
Проте слово «панувати», що використовується в Буття 1:26, є, як ми вже зазначили, єврейським дієсловом radah. Дієслово radah не несе в собі конотації деспотичного правління. Для деспотичного, біблійна єврейська кваліфікує дієслово словом perek («суворість»). Ця форма дієслова не з’являється в книзі Буття 1, що говорить про те, що людство має звершувати радше благородне, ніж деспотичне правління. Але коли ми прагнемо дослідити природу цього доброго правління, ми натрапляємо на труднощі. Слово radah з’являється лише 22 рази у єврейському Писанні, і поза контекстом книги Буття воно більше не змальовує стосунок людини і природи. Інші випадки слова не дають достатніх даних, на яких можна зробити висновки про те, що це слово може означати в Буття 1:26.
Однак є інший спосіб зрозуміти значення слова рада в Буття 1:26 за допомогою засобів слова, що є близьким семантичним еквівалентом. Псалом 8:7-9 натякає на Буття 1:26, але в процесі він замінює слово radah його синонімом mashal.
Бут 1,26: «і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі».
Пс 8, 6-8 (МТ вірші 7-9): «Поставив його володарем над творами рук твоїх… вівцю й усю скотину, та ще й дикого звіря, птицю небесну й рибу в морі».
Автор восьмого псалма є одним із найперших екзегетів слова radah у Бут 1, який зрозумів це слово як синонім до mashal. Це поєднання дозволяє нам використовувати групу слів, які походять зі слова mashal (у цій групі є більше даних для роботи), щоб допомогти нам сформувати висновки про значення radah у Буття 1.
- Бог панує над усім, що Він сотворив:
1 Хрон 29:11-12: 11. «Твоя, о Господи, велич, сила, слава, вічність і пишнота, бо все, що на небі й на землі, твоє! Тобі, о Господи, належить царство! Ти вищий над усе як Владика (mashal)»!
- Він звершує своє панування виявляючи любов до всього, що Він сотворив:
Пс 145: 13, 15-16: «Царство твоє (memshalah) - всіх віків царство, і влада твоя - по всі роди й роди… Очі всіх на тебе уповають, ти їм своєчасно даєш поживу. 16 Ти розтуляєш твою руку і насичуєш усе живе якнайкраще».
- Бог дарує «панування» над творіння людині:
Пс 8:6: «Поставив його володарем (mashal) над творами рук твоїх».
Від того, як біблійний мандат «панувати» і «підкорювати» вживається в у Старому Завіті, зрозуміло, що біблійне послання не є причиною нашої сучасної екологічної кризи. Як «панувати» Землею, так і «підкоряти» нею є обов’язком, даним нам Богом. Багато з наших нинішніх екологічних проблем виникли через те, що людство так обернули нашу Богом дану відповідальність за творіння на дане Богом право на створення. Де християни неправильно прочитали (і читають) Святе Письмо, щоб виправдати наше зловживання планетою, ми повинні визнати це і покаятися.
Спробуємо підсумувати. Майкл Стед нагадує нам, що по-перше, ми несемо відповідальність за вирішення наших проблем, чи то особистих, чи сімейних, чи соціальних, чи навіть тих, які стосуються нашого господарювання на планеті Земля. Наші поточні екологічні проблеми - це не чиїсь проблеми. Не обов’язково приймати оцінку Уайта, що християни є конкретною причиною проблеми не більше, ніж решта промислово розвиненого Заходу. Але ми повинні бути частиною рішення, тому що це є невід’ємною частиною нашої Богом даної ролі розпорядників його творіння – ми зобов’язані піклуватися про творіння і захистити його. Здається беззаперечним, що людство мало дуже негативний вплив на наш світ через споживання нами вуглецевого палива, до такої міри, що ми зараз маємо вжити заходів, щоб виправити це.
По-друге, коли ми оцінюємо наш постійний вплив на планету, Святе Письмо заохочує нас мислити категоріями сталого розвитку. Нашою метою має бути використання ресурсів світу таким чином, щоб ми залишили його недоторканим для насолоди майбутнім поколінням – вживайте його, але не зловживаймо ним! Це, ймовірно, означатиме, що нам доведеться погодитися на вищі ціни (або нижчий прибуток), щоб забезпечити кращий результат для навколишнього середовища. Нам потрібно вибирати між егоїзмом і любов’ю – вибирати любити наших ближніх, особливо тих, які ще не народжені, заповідавши їм функціонуючу планету, а не уражену та пошкоджену нашим егоїзмом.
о. Олег Кіндій доктор богослов’я кафедра богослов’я УКУ
|